
Ми дуже щасливі, що маленькі дівчата тепер будуть зростати та розвиватись у повноцінній родині.
Коли вони тільки потрапили до «Отчого Дому», то були дуже наляканими. Христина весь час плакала і ревіла, зовсім не гралась з дітьми, була дуже замкнута. Надя ні з ким не спілкувалась, більшість часу мовчала, не відповідала навіть коли запитували, як її звати. А коли ми готувались до святкування їх дня народження, виявилось що дівчата навіть не знали що це таке, бо ніколи не святкували. Дівчатка пережили у своєму житті і голод і жебракування і страх.
Пройшов деякий час і дівчата розквітли – почали гратись з усіма, стали дуже активними, спілкувались, відкривались дорослим, відчули себе більш впевненими у собі.
Цієї осені Христина піде у перший клас. Ділячись своїми переживаннями мама дівчаток відмітила: «Ми всі відчуваємо так, неначе дівчата з самого початку були в нашій родині – кудись поїхали, а зараз знову повернулись назад в сім’ю”.
Немає коментарів:
Дописати коментар