Весна – найкраща пора для походів у гори. І ця весна не стала виключенням для дітей Отчого Дому. Адже вже котру весну діти їздять в походи у гори. Оскільки більшість дітей вже були в походах, то цього разу вирішили зробити більш серйозний похід з ночівлею у горах. Маршрут проходив по вершинам Чорногорського хребта, і по плану мав завершатись сходженням на Говерлу.
Доїхали в Карпати ми лише під вечір, переночували і наступного дня з самого ранку повністю екіпірувавшись вирушили в похід. Підйом був важким але діти тримались і не падали духом, а від краси навколо просто затамовувало подих і виникало бажання йти далі. Піднявшись на Чорногорський хребет, десь о другій половині дня ми могли спостерігати дуже цікаве явище - погода різко погіршилась, і всі гори затягнуло густими білими хмарами. Оскільки через півгодини покращення погоди не передбачалось, то ми прийняли рішення повернутись трохи назад і розбити табір. Місце для табору було ідеальним, оскільки палатки були майже недоступними для вітру, рядом було багато снігу, для приготування їжі та гарячого чаю, а навколо снігу росло багато квітів.
Наступного ранку вся команда вирушила назад до будинку. Шлях назад був по-своєму цікавим адже нам довелось побачити дощ і град у горах.
Вся команда повернулась з незабутніми емоціями та враженнями, якими не терпіли поділитись з іншими дітьми. І хоч цього разу до Говерли ми так і не дійшли, в кожного в серці залишились найяскравіші емоції та бажання наступного разу все ж таки пройти маршрут до кінця.
Доїхали в Карпати ми лише під вечір, переночували і наступного дня з самого ранку повністю екіпірувавшись вирушили в похід. Підйом був важким але діти тримались і не падали духом, а від краси навколо просто затамовувало подих і виникало бажання йти далі. Піднявшись на Чорногорський хребет, десь о другій половині дня ми могли спостерігати дуже цікаве явище - погода різко погіршилась, і всі гори затягнуло густими білими хмарами. Оскільки через півгодини покращення погоди не передбачалось, то ми прийняли рішення повернутись трохи назад і розбити табір. Місце для табору було ідеальним, оскільки палатки були майже недоступними для вітру, рядом було багато снігу, для приготування їжі та гарячого чаю, а навколо снігу росло багато квітів.
Наступного ранку вся команда вирушила назад до будинку. Шлях назад був по-своєму цікавим адже нам довелось побачити дощ і град у горах.
Вся команда повернулась з незабутніми емоціями та враженнями, якими не терпіли поділитись з іншими дітьми. І хоч цього разу до Говерли ми так і не дійшли, в кожного в серці залишились найяскравіші емоції та бажання наступного разу все ж таки пройти маршрут до кінця.
